Адвокатка Міськів О. Т.

Знову стаття не по темі Блогу...

(Але планую повертатись до теми про заробітки)

Просто якщо колишня начальниця не дає жити, і я змушена перебувати під постійним стеженням, тиском та різноманітними утисками АЖ УЖЕ ЦІЛИХ ДЕСЯТЬ РОКІВ!!!! То якось повернутись до звичного життя не випадає нагоди, та й мабуть, уже не випаде... 

Попередні статті про злочинну діяльність адвокатки О. Т. Міськів та сусідки-поліцейської Є. Сєрової можливо вийшли трохи незрозумілі чи малодоказові для звичайного читача: і тут нічого дивного немає, адже лише ті, хто насправді стикнувся із жахливим тиском СИСТЕМИ, лише ті будуть спроможні  зрозуміти мене, і те, з чим мені доводиться стикатись і боротися щодня. І власне як це все складно, а іноді і неможливо просто описати звичайними словами...

 Отже, що змінилось і додалось за цей зовсім некороткий відрізок часу!

Незаконне прослуховування і розповсюдження записів мого приватного життя повністю зруйнували мою особистість, можливість самореалізації, репутацію... До цього додалися відверта брехня про мене, мою родину і начебто якусь незаконну діяльність - мене більше не сприймають за ту, ким я є насправді, а все найближче і найдальше оточення повідверталось від мене, і ми звичайно не спілкуємось...

Злочинне кодло вимагає від мене віддати квартиру і 100 тисяч українських гривень: конкретно дзвонив колишній співмешканець Сєрової, вимагав виїхати з квартири, погрожувала та залякувала сама Сєрова, сусід та військовий пенсіонер Дмитренко вимагає гроші і постійно складає на мене заяви в поліцію незрозумілого змісту... За цей час я відвідала ще ДБР та декілька інших інстанцій і зрозуміла, що мої скарги - це марна справа, особливо вже в часи війни, і особливо, коли в цьому кодлі перебуває місцева так звана журналістка Мітченко О. М. Всі ці люди пов'язані дружніми, робочими або ж сусідськими зв'язками, тому нічого дивного в атаці на мене цих виродків в сукупності немає. Єдине, чим порадувало ДБР, так це тим, що проти мене не порушено жодних кримінальних справ (бо ж Сєрова весь час погрожувала, що проти мене начебто ведеться слідство)...

Я вже неодноразово писала, скільки норм чинного законодавства порушила горе-адвокатка і так звана поліцейська. В будь-якій правовій державі такі дії були б у принципі неможливі, або ж злочинців було б покарано.

Режисером цього всього фарсу у моєму житті виступила звісно адвокатка і моя давньоминула начальниця О. Т. Міськів, активними виконавцями стали поліцейська Є.Сєрова, людина, яка називає себе журналісткою, О. Мітченко, мій сусід-психопат військових пенсіонер В.Дмитренко, а найголовніше - близький друг Міськів, гнида О. ОСТАПОВИЧ - він теж мій СУСІД (ми живемо в одному дворі), водночас професор, якому я колись здавала кандидатський іспит з німецької мови. Саме ця тварюка і рознесла брехні про мене та про мою якусь там незаконну діяльність в Центрі БВПД на замовлення О.Міськів.   

Забула додати певний нюанс - дехто з окреслених мною осіб розмовляють виключно маскальською мовою...

 ***

                                    І на прощання - віршик, яким я собі даю надію...

Проживає у Франківську

Адвокат Оксана Піськів

Не думає, не гадає,

Всіх з роботи виживає.

На роботі щоб зостатись

Треба долари їй дати.

Все про всіх на світі знає,

Всім прослушки наставляє…

Всіх на світі обсирає,

З прокурорами лягає…

Та настане ще розплата

і для Піськів-адвоката!

***

Скоро, вже зовсім скоро

В тюрму сяде Сєрова,

З нею – засрана журналістка,

Котра вже як в горлі кістка.

Про поліцейську Тисменицького відділу поліції збоченку СЄРОВУ ЄВГЕНІЮ ВАСИЛІВНУ ЧАСТИНА 2

Що було далі?

А далі все відбувалося як у якомусь страшному сні…

Найперше, у нас в родині трапилося горе, бо померла моя бабуся. І на похорон аж у СЕЛІ невідомо чого і невідомо звідки ПРИПХАЛАСЯ моя колишня начальниця адвокатка МІСЬКІВ!!! Що вона витворяла біля труни – годі уявити, бо це треба було бачити. Вона впала на коліна – І ПОЧАЛА РЕГОТАТИ з УСІЄЇ СВОЄЇ дурі. Ми всі були шоковані такою поведінкою. Але адвокатку неможливо було спинити. Ми змушені були вийти з кімнати, де лежало тіло покійної, бо спостерігати регіт адвокатки, коли ми всі були в сльозах, було нестерпно важко. Врешті вона таки поїхала геть…

Далі на мою сторінку в одній із соцмереж почали надходити погрози ненормального змісту на зразок: Ти жертва гри, від якої ти помреш. Ти повинна здохнути. Ми доведемо тебе до самогубства. Ти більше ніде не зможеш заробляти. Ти повинна повіситись і БАГАТО-БАГАТО ІНШОГО… Було дуже важко це все сприймати, бо здавалось, що якщо я вже звільнилася з роботи, то мене мали б залишити у спокої. Такі погрози надсилались з фейкових сторінок, які я частково заблокувала, а частково просто старалась не звертати на це все уваги, оскільки активно шукала роботу. Але чомусь ніяк НЕ ЗНАХОДИЛА!!!! Спочатку це анітрохи не дивувало, бо знайти роботу у нас в місті не так легко. Проте згодом я почала помічати, що навіть ті з роботодавців, які погоджувались мене взяти, потім різко відмовлялись від своїх слів і намірів. Загалом за ЦІЛИЙ РІК надзвичайно активних пошуків і величезної кількості співбесід роботи я так і не знайшла.

Відганяючи від себе дурні думки і нічим необґрунтовані на той час підозри я вирішила їхати закордон. Дивним виявилось те, що агенції з працевлаштування в нас місті також взялися активно відмовлятись відправити мене працювати, тому я звернулася до знайомих… На роботу я таки поїхала, щоб бодай здобути перший досвід.

Про те, що адвокати Міськів, Сопків та Йосифів найняли СТЕЖИТИ за мною і перешкоджати мені у всьому мою сусідку, яка, за іронією долі, мешкає у квартирі з нами через стінку, махнуту на всю голову, довбануту так звану поліцейську Сєрову (вона працює у Тисменицькому МРВ), і з якою МИ НІКОЛИ НЕ СПІЛКУВАЛИСЯ, я дізналася абсолютно випадково, коли Сєрова зібрала сусідів у під’їзді, і розказувала їм все, про що ми говоримо вдома. Так я зрозуміла, що ми і наше все життя прослуховується збоченою поліцейською. Як саме вона це робить? Я не спеціаліст з прослуховувань, тому однозначної відповіді дати не можу, проте уже зараз добре знаю, що Сєрова має доступ не лише до наших стін, але й до всіх цифрових пристроїв, які ми маємо вдома…

Ті знущання, які ми витримали за цих 5 років, коли до цькувань мене і моєї родини адвокати залучили всіх своїх знайомих, друзів і бозна кого, годі описати словами… Безумовно, що за ці роки, що ми все це терпимо, мені доводилось неодноразово захищатись від нападок озвірілої гестапо-поліціянтки, тому зараз мені направду відомо вже все, що відбувається…

Найперше, ці люди нічого й не думають приховувати!!! Сєрова має дружка, напівзбожеволілого Бурлачука Бориса, який малює на під’їзді жінок, і який себе називає гордо ОФІЦЕРОМ. Боря, так його любо іменує озвіріла Сєрова, активно допомагає їй мене, цитую: ТРАВИТИ І ДАВИТИ.

До речі, всі ці звірі російськомовні, дуже люблять ДНР і РОСІЮ. Від мене вимагають розмовляти російською… Це така маленька ремарка. Тому правильно буде сказати – не ТРАВИТИ І ДАВИТИ, а ТРАВИТЬ И ДАВИТЬ – мовою оригіналу.

Отже, що робить придурочна поліцейська Сєрова?

1. ВСЕ, що сказано у нас вдома, а сказано за 5 років уже багато, вона у якийсь спосіб пише, ТОБТО робить НЕЗАКОННІ звукозаписи розмов, і це все вона розсилає… у вайбері, соцмережах – моїм друзям (уже колишнім), сусідам і ще невідомо кому. Які збиткування від людей я терплю – годі описати словами!!! Тепер тут, де я мешкаю, навіть найстаріша бабуся знає, що таке ПРОСЛУШКА, і що людей можна прослуховувати…

2. Окремо слід сказати про БОРЮ – він не такий простий спитий алкаш, як здається на перший погляд. Він має у власності магазин зброї і засобів для незаконного стеження за людьми, чим власне і торгує, у тому числі у нашому дворі, заохочує людей купувати і займатись незаконними прослушками. Ще має якихось впливових у нас у місті друзів (у першу чергу йдеться про МІТЧЕНКІВ. Але про цих – окремо, бо це ще й знайомі адвокатки Міськів. ВСІ ВСІХ ЗНАЮТЬ, і це нормально для гнилої СИСТЕМИ повій-адвокаток, психічно хворих поліцейських і збочених воєнних). А Сєрова активно користується своїм службовим становищем і всіляко цей бізнес покриває – кришує, так би мовити, щоб було зрозуміліше.

3. Про те, що за нами ведеться стеження – ВІДОМО ВСІМ, бо БОРЯ не лінується розказувати скрізь і всюди, як він встановлював із Сєровою відеокамеру навпроти наших вікон, щоб стежити за тим, чим ми займаємось вдома, і це все писати…

4. Боря має брата-інваліда афганця Віктора, який користуючись своїм станом і привілейованим становищем, постійно вимагає у нас гроші. Гроші ми дали – двічі, проте цим людям МАЛО. Вони хочуть 100 000 грн. Або ж вимагають у нас ВІДДАТИ їм свою квартиру….

5. Зараз Сєрова постійно твердить, що наставила у нас в туалеті і у ванній повно камер і веде постійну відеозйомку. Всі свої твердження вона теж розсилає сусідам. Те, що вимовляє її ПИСОК, годі передати словами ... Про кожен свій день вона чемно звітує адвокатці Міськів як зокрема і про те, що вона зі мною встигла зробити за сьогодні. Знову ж таки за припинення знущань вона вимагає ВСЕ: виїхати і віддати їй нашу квартиру і заплатити 100 тис. грн.

6. До речі, непогано було б звернути увагу на Декларацію Сєрової, де вона декларує ну просто розкішні рахунки і майно, незважаючи на те, що є лише старшим офіцером дільничної поліції Тисмениці. Мабуть, не в одної мене вимагала гроші до цього часу. Тепер поліції видно дуже гарно платять!!!

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ…

Про марґінальну адвокатку системи БВПД О. Т. Міськів, збоченку поліцейську Сєрову Є. В., і про те, як незаконне прослуховування повністю зруйнувало моє життя ... Частина 1. Як я працювала черговою БВПД

Тут вміщена стаття не по темі блогу.

Тривалий час мені не вдавалося зібратись з духом, думками і описати все, що довелося пережити за останні п’ять років, аж поки я не натрапила на інтернет-публікацію журналіста С. Дацюка [http://www.uis.kiev.ua/russian/win/_other/k-telegraph/persecute.htm]. Мені здається, що в ній відображено все те, що змушена терпіти останніми роками… Насамперед хочу уточнити, навіщо я це все описую. Бо з часу мого звільнення з центру бвпд пройшло вже цілих п’ять років, а мене продовжують переслідувати злочинні особи, котрі називають себе адвокатами (дехто навіть є “адвокатом майбутнього” – страшне ж наше майбутнє!). Довіри та коментарів до своїх слів не потребую, все, що написане тут – правда, бо якби мені хотілося б щось вигадати, то я б придумала більш вражаючу та більш ґрунтовну історію.

Починалося все з уже звичного і зрозумілого цькування на роботі в центрі безоплатної вторинної правової допомоги, де я працювала черговою центру, коли в один прекрасний день наш відділ очолила адвокатка Оксана Тарасівна Міськів. Її призначення наш невеликий колектив сприйняв дуже навіть добре. Проте з її появою життя в центрі перевернулося з ніг на голову: практично відразу розпочалися інтриги, якісь абсолютно нікому не потрібні закулісні ігри, тотальна війна всіх проти всіх. Свою активну діяльність адвокатка О. Міськів розпочала з БАЖАННЯ позвільняти тих працівників, які вже там працювали і призначити “СВОЇХ” людей. Після декількох місяців співпраці О. Т. Міськів запросила мене до себе у кабінет і заявила, що працюю я украй погано (що таке оце “вкрай погано”, вона звісно не пояснила), і на моє місце є хлопець, який ну дуже бажає працювати у нашому відділі нашого ж центру, і, до речі, це її протеже з прокуратури. (Справа в тому, що чоловік О. Т. Міськів працює в місцевій міській прокуратурі).  Я була більш, аніж здивована, оскільки виконувала кожну вказівку пані Міськів, чітко дотримувалась інструкції чергового, жодним чином не порушувала трудового розпорядку. Я тоді відверто “припухла” від такої наглості і відповіла, що з роботи не піду. Далі Міськів особисто звернулася до Директора центру з вимогою мене звільнити. Звісно, що вона не мала жодних законних підстав для такого кроку. Директор її пропозицію не прийняв. Тоді адвокатка Міськів відверто заявила мені, що перетворить моє життя на пекло.

Кожна моя робоча зміна (доба) стала схожа на поле бою: мені оголошувалися бойкоти, нові дані з попередньої зміни навмисне не передавали і ніде не фіксували. В робочих моментах Міськів постійно намагалася мене підставити: частенько дописувала мені помилки у Реєстрі справ, який був відкритим для всіх працівників центру, а одного разу навіть написала мені догану за букву “н”, яку я начебто десь не надрукувала. Серед дрібної гидоти: назавжди заборонила мені мати перерву на обід. Кожної робочої зміни начальниця-психопатка відверто погрожувала мені, що доведе до самогубства, знищить, посадить до в’язниці; просто ображала як могла, принижувала мій спосіб життя, мій зовнішній вигляд. Начальниця вигадала, що окрім обов’язків УСС, я буду виконувати ще й обов’язки секретарки і прибиральниці. Від того, що вона виробляла, я втрачала дар мови.

Адвокатка О. Т. Міськів піддала мене такій ганьбі, що зараз я порівнюю це з моральним катуванням та психологічним терором. Вона вирішила не просто “вижерти” мене з роботи, а й повністю позбавити ПРАВА НА ПРИВАТНЕ ЖИТТЯ. Активно допомагали Міськів її друзі –  фальшиві адвокати системи БВПД, зокрема, кум Йосифів, і добрий друг “поліцейський” адвокат П. Сопків. У мій смартфон закинули спеціальну програму для стеження, котра таємно вмикає мікрофон, камеру, контролює електронне листування у месенджерах, збирає УСЮ інформацію з телефону. Про це мені відверто розповів мій колега, бо хотів попередити про прослушку. (Ім’я колеги не називатиму, - його згодом звільнили за те, що посмів мені допомагати). У такий спосіб, нагло порушуючи чинне законодавство (наприклад, норми Конституції (ст. 32), ст. 359 кримінального кодексу України тощо), начальниця зібрала про мене усю потрібну інформацію – моє родинне життя, коло спілкування, минуле, сусідів, друзів, рідних, загалом все, що можна було, розпитувала моїх знайомих про мене. Наприклад, псевдоадвокат П.Йосифів, незаконно риючись у моєму телефоні натрапив на номер нашої, як виявилось, спільної знайомої, моєї колишньої однокласниці, у котрої активно випитував подробиці мого життя. Особливо цікавили адвокатів конфліктні ситуації  і якийсь компромат. Відразу наголошу, що жодної незаконної діяльності я не вела, алкоголю на робочому місці не вживала, тому Міськів було важкувато у таких пошуках. Тоді начальниця почала активно провокувати мене на скандали або, скажімо, наливала алкоголь, підносила мені і вимагала пити. Я відмовлялась. Якщо Міськів пробувала мене обзивати і принижувати, я відповідала тим самим.

Але чи не найбільш вражаючою була гра, у яку бавилася Міськів: вона безперервно здійснювала незаконне прослуховування і аудіофіксацію моїх особистих, приватних розмов, які велися в мене вдома між мною і членами моєї родини, і відверто демонструвала ці записи в центрі бвпд, могла розсилала такі звукозаписи моїм друзям, моєму оточенню; розважалася ще й тим, що цитувала у моїй присутності мої ж приватні глибоко особисті розмови, таким чином демонструючи, що їй відомо про мене абсолютно все. - Я знаю все, що ти ВДОМА робила, - сичала Міськів біля стола чергового. Власне звукозаписи велися і демонструвалися виключно з метою скомпрометувати та принизити мене (відразу хочу зазначити, що виключний інтерес начальниці викликали конфліктні ситуації, такі як, скажімо, сварки з домашніми, побутові непорозуміння, критика когось або чогось, суперечки тощо). Витримувати це витончене катування ставало нестерпно, бо нехай кожен у себе запитає, чи бажав би він, щоб його приватні домашні розмови, стали надбанням усіх, кого лише можна. Адвокатці дійсно було відомо ВСЕ: моє особисте життя піддавалося детальному аналізу в кабінеті начальниці, нерідко у моїй же присутності.

Одного прекрасного дня Міськів заявила мені, що зробить усе для того, щоб у мене обов’язково з’явилися думки про самогубство. Декілька разів недолуга начальниця, яка, замикаючись у кабінеті, розпивала найрізноманітніші спиртні напої, і яка, як адвокат, програвала майже всі справи, у напівтверезому стані заявляла мені, що по-справжньому заздрить і обов’язково знищить. Водночас її кум, адвокат Йосифів, який займається тим, що підробляє чужі підписи на різних документах, пригрозив відкрити стосовно мене кримінальну справу, якщо я з центру не заберуся.

Зрештою Міськів не витримала і таки привела на роботу свого протеже з прокуратури. Я повинна була покинути своє робоче місце до кінця дня. До речі, жодного наказу про моє звільнення не було!!!!! Правда, мене не звільнили, бо в ситуацію тоді втрутився Директор центру, а психічно хвора начальниця побігла на лікарняний.

Як діють такого типу адвокатики проти когось – всім давно відомо. Шукають який-не-будь компромат і намагаються якнайширше розповсюдити серед оточення жертви, щоб знищити найперше репутацію цієї особи, її взаємостосунки з людьми. Якщо ж нічого подібного немає, то просто ОББРІХУЮТЬ. У моєму випадку мала місце ТАКА брехня, що на мені живого місця не лишилося. Свої вигадки психічно хвора адвокатка розповсюджувала в соцмережах, просто розповідала людям на вулиці; ще під час моєї роботи своїм відвідувачам у моїй присутності говорила, що вона мене взяла на прослушку, що тепер все про мене знає; спеціально обдзвонювала райвідділки поліції, щоб розповісти, за її словами, про тупу чергову, котра начебто нічого не робить, і яку вона ніяк не може звільнити. Адвокатомєнт Сопків повинен був кожної зміни кричати на мене і всіляко принижувати. А ще Міськів попросила усіх франківських адвокатів не виїжджати уночі на затримання на моїй зміні.

До речі, про нічогонероблення: у мене є подяка за мою роботу в центрі від людей, які звернулися в центр за допомогою під час моєї зміни (за докладені мною НАДЗУСИЛЛЯ, щоб незаконно затриманого і ні в чому невинного хлопця випустили з райвідділку; подяка справжня, а не з тих, якими так люблять нагороджувати самих себе різні чиновники).

Одного разу під час прийому мною повідомлення про затримання слідча одного районного відділення відверто зізналася мені, що отримала дзвінок від начальниці Міськів з відвертим проханням УСІ постанови та ухвали про затримання надсилати ВИКЛЮЧНО на мою зміну. Згодом виявилось, що такі дзвінки отримали майже всі поліцейські (тоді ще - міліцейські) відділення. Так Міськів вирішила, що завалить мене роботою. Доручень за кількістю я видавала рівно УДВІЧІ більше, аніж інші чергові. Водночас адвокатка активно і систематично писала на мене різноманітні доноси Директору нашого центру з проханням звільнити мене з роботи. Директор на її прохання не зважав, я продовжувала працювати, проте оскаженілу адвокатку це не зупиняло. Зрозумівши, що Директор не має наміру мене звільняти, вона почала писати АБСОЛЮТНО БРЕХЛИВІ скарги на мене АЖ у Координаційний центр, де з часом, мабуть після сотої скарги про те, що я хамка і ворог системи БВПД, її прохання щодо мого звільнення взяли до уваги. А далі адвокатка Міськів від МОГО ІМЕНІ написала липову підставну скаргу на Директора центру, деякі подробиці для достовірності взяла з того, що напрослуховувала. Справа в тому, що адвокатка Міськів особисто навмисно вимикала на ніч опалення черговим центру, коли ті працювали вночі (у центрі свій котел), і відповідно нам самим було заборонено його вмикати. Ми змушені були перебувати у приміщенні центру при температурі +5 градусів. На умови праці і собачий холод напівпідвального приміщення я поскаржилася рідним. Це все було незаконно записано. А далі Міськів сотворила з моїх слів свою ЛИПУ і відправила в Київ. Директору заявила, що я стукачка, здаю його на Київ – цитую її слова. Довести, що я нічого не писала, що в кінці кінців підпис на скарзі не мій, я не змогла – Директор просто мені не вірив, оскільки Міськів продемонструвала йому незаконні звукозаписи, зроблені з моїх приватних домашніх розмов.

Я звільнилася з цього гадючника у квітні 2015 р. і ЗОВСІМ НЕ ШКОДУЮ ПРО ЦЕ… Бо працювати там за мінімальну зарплату було справжнім пеклом. Жодних претензій вказаним вище особам з приводу власного звільнення я не висувала і нікуди на їхні дії не скаржилася. Проте адвокатики не залишили мене у спокої: Міськів вирішила до решти зруйнувати моє життя…

Поради тим хто їде в Польщу на полуницю вперше

Отже, тим, хто їде в Польщу вперше, варто пам’ятати, що так чи інакше брешуть всі – від перевізників і кадрових агентств до польських панів та українців-заробітчан. Останні – хоча б тому, що не розповідають правди про чистий прибуток від заробітків, а називають суми заробленого без врахування витрат на дорогу, документи, харчування та проживання в Польщі. Крім того, не кожен зізнається, наскільки фізично важко працювати на сільських роботах в Польщі: більшість відмовчується або радить спробувати самому чи самій. Ті ж, що скаржаться на важкість, як правило, витримують шалений темп роботи та їдуть ще раз і ще раз. У порівнянні зі збором трускавки, робота на малині здається раєм, але прибуток буде залежати насамперед від врожайності ягід кожного окремого року, а вже потім від фізичної сили та витривалості заробітчан. Не слід нехтувати тим, що хімікати, якими поляки обробляють ягоди, фрукти, овочі, дуже токсичні і викликають алергічні реакції, несподівані за своїми наслідками для “першачків”. Правда, бувалі заробітчани кажуть, що з часом все це минає, і наступні сезони будуть значно легшими.

Збір полуниці. Частина друга

Частина друга: УМОВИ ПРАЦІ

село Рашево Дворське (місцезнаходження на карті)

Умови проживання та робота на трускавці: знання польської мови пани не вимагали, проте дуже тішились, коли їх розуміли та намагалися розмовляти польською. Наші роботодавці добре розуміли українську. Поспілкуватися можна було і російською, яку старше покоління поляків ще пам’ятало, бо вивчали у школі.

На роботу до села Рашево Дворське (гміна Червінськ над Віслою, повіт Плонський, воєводство Мазовецьке) ми приїхали в неділю, о 15 год., проте не відпочивали, а відразу пішли в поле, бо жодних вихідних пані українцям не давала.

Збір полуниці. Частина перша

ПЕРЕВІЗНИКИ

 

Все важче віднайти українців в західних областях нашої держави, які б жодного разу не спробували заробітків в Польщі. Криза в Україні та стрибок долара змусили мене шукати щастя в Польщі вдруге у червні 2016 року. Я поїхала на збір трускавки (полуниці) в сільську місцевість Рашево-Дворське недалеко біля Червінська.

Збір малини. Частина друга

(продовження. Початок тут: Збір малини. Частина перша)

Будинок панів

Десь через три тижні перебування в Польщі я вже чудово розуміла польську мову, але говорити ще добре не могла. А режим праці виявився наступним: одного дня пан сильно обприскував малину сильними хімікатами, бо виявився трохи неврожай, і аж наступного дня ми виходили на збір. Тобто стабільного щоденного заробітку ми не мали. Коли був висип малини, ми зраділи, бо понаривали по 40 луб’янок, і сподівалися що нарешті зможемо щось заробити, проте пані не дала нам цього зробити: наступного дня вся її родина відпросилася з роботи і обірвала всю малину. В інші дні пані разом з нами постійно рвала малину, наші заробітки відповідно різко зменшилися.